Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

У вівторок 31-го січня в кінці дня мені зателефонував слідчий прокуратури Ленінського району міста Вінниці Сергій Гайду і запропонував з’явитись до нього у середу 1-го лютого об 11-й годині для дачі свідчень по карній справі, порушеній по факту заборгованості в 10 тисяч гривень по оплаті університету за оренду площ приватним підприємством «Сонячний пелікан» та використаннях його власником Стрельцовим підробленого додатку до договору про оренду.

Тож об 11-й годині у середу я переступив поріг кабінету слідчого. Але довелось ще 10 хвилин почекати, поки він закінчив допит когось, що був викликаний раніше за мене.

Сергій Гайду виявився симпатичним чорнявим молодим чоловіком, кабінет якого виглядав філією станції Інтернет — тут стояли і ноутбук з портативними принтером та сканером, і портативний ксерокс, і комп’ютерний щоденник, і цифровий телефонний апарат. І з усім цим електронний господарством слідчий справлявся з майстерністю факіра, котрий виступає перед публікою з різноплановими предметами.

Мої відповіді слідчий в темпі розповіді заносив в комп’ютер так, що я не встигав слідкувати за його пальцями. Одночасно він встиг відксерити мій паспорт та занести в електронний записник кілька повідомлень, отриманих по телефону. В кінці допиту він роздрукував на принтері усе, що з моїх слів заніс до комп’ютера, а після моїх мілких правок, роздрукував остаточний текст мого допиту, який я підписав на кожній сторінці.

Одночасно я підписався і під вимогою не розголошувати матеріали слідства. Але, повернувшись з допиту, я одразу ж вирішив по свіжих слідах описати цей факт, що не входить в протиріччя з розпискою, оскільки вийде ця книжка уже після того, як слідство буде завершене.

У своїй розповіді слідчому я, фактично, повторив усе те, що мною викладено в попередній книжці «Що за горизонтом?» в розділі «Чи може бути прокуратура союзником університету?» Новим виявилося лише те, що відтепер, завдяки хлопцям з УБОЗ, особливо Олександру Тихолазу, я уже знаю, чому різні державні органи, такі як прокуратура, Антимонопольний комітет, Комітет захисту прав споживачів, Фонд держмайна дружно нападали на мене, звинувачуючи в порушенні чинного законодавства по відношенню до орендатора Стрельцова. Виявилось, що усім їм Стрельцов показував начебто підписаний мною і завірений печаткою університету додаток до договору оренди, який продовжував цей договір ще на 5 років, ксерокопію якого мені роздобув саме Олександр Тихолаз підчас перевірки їхнім відомством дотримання чинного законодавства орендарями і орендодавцями. І саме цей офіцер УБОЗу, переконавшись, що підпис на договорі не мій, і що такий договір взагалі не міг ні мною, ні кимсь із моїх заступників бути підписаним, оскільки університет має право підписувати договори оренди лише з письмового дозволу міністерства і лише на термін не більше одного року, передав матеріали до Ленінської прокуратури для порушення карної справи по факту створення фіктивного документу на оренду і використання приватним підприємством «Сонячний пелікан» державних площ без внесення протягом уже півтора року орендної плати і ігнорування протестів університету, який є орендодавцем.

Я нагадаю, що спочатку Стрельцов орендував у нас прибудову до 5-го студентського гуртожитку на законних підставах за договорами, які поновлювались і підписувались мною щороку після отримання дозволу міністерства. Але після отримання у 2003 році наказу міністра про виселення до 1-го серпня 2004 року орендарів з усіх площ, які орендуються в студентських гуртожитках, я ще в грудні 2003 року через проректора Ковальчука усно повідомив, а в березні 2004 року уже письмово розіслав усім орендарям попередження про не продовження договорів оренди в подальшому і пропозицію підшукати собі інші примiщення. І на 2004 рік на дозвіл надати в оренду «Сонячному пелікану» приміщення я уже і запит в міністерство не надсилав, і ніякого договору на продовження оренди зі Стрельцовим не підписував, і заборонив це робити своїм заступникам. Уже на кінець 2004 року, не виселяючись, Стрельцов мав борг по оплаті за оренду за півроку, і в подальшому цей борг лише зростав, досягши на сьогодні уже відмітки в 10 тисяч гривень.

Спочатку університет подав позов до суду на «Сонячний пелікан» і Стрельцова з вимогою виселитись і заплатити борги по оплаті за оренду, використавши подання заступника прокурора, який став на нашу сторону. Але суд відхилив це подання, заявивши, що від прокуратури з позовом може виступати на боці орендодавця проти орендаря лише сам прокурор, а не його заступник чи виконувач обов’язків.

Тоді я дав розпорядження юрисконсульту університету Олені Стасюк оформляти подання до суду від імені університету, що вона і зробила. Але суд і це подання відхилив, знайшовши якусь зачіпку у документах. Ми «відшліфували» усі документи, і знову їх подали до суду. Після цього суд прийняв справу до розгляду, слухання призначене на 17 лютого.

Чим закінчиться цей суд і слідство у кримінальній справі, порушеній прокуратурою, я розповім в подальшому чи у постскриптумі до цього розділу.

Постскриптум 1: 17 лютого відбулося засідання Господарського суду за позовом університету до приватного підприємства «Сонячний пелікан» на предмет виселення цього підприємства з площ 5-го гуртожитку і примусового стягнення заборгованої за півтора року орендної плати, на якому суддя Мельник визнав усі наші вимоги законними, але задовольнив позов лише частково, тобто, зобов’язав «Сонячний пелiкан» звільнити займану площу, але одночасно зобов’язав виплатити лише половину заборгованості по орендній платі. Як з’ясувалось під час судового розгляду, ще кілька місяців тому ПП «Сонячний пелiкан» на вимогу Промінвестбанку визнано банкрутом, а тому стягувати з нього щось з моменту оголошення банкрутства уже закон не дозволяє. Через 10 днів рішення суду набуде сили, і ми через Державну службу виконання судових рішень розпочнемо процес виселення «Сонячного пелікану» з 5-го гуртожитку.

Постскриптум 2: а ще через кілька днів до мене зайшов декан факультету ІПС, доцент Олександр Лесько, якого теж викликали свідчити у справі по ПП «Сонячний пелікан», оскільки він раніше був моїм заступником по орендних питаннях, і повідомив мені, що у зв’язку зі вступом у силу рішення Господарського суду про виселення «Сонячного пелікана» з площ університету та стягнення з нього заборгованої орендної плати, районна прокуратура карну справу стосовно цього підприємства і його директора припинила.

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Звернення до президента України
Перші тривожні думки
Заява П. В. І. як свідчення негараздів у нашій міліції
Народження уряду
Спільне засідання УФІ та АР ВНТЗУ
Інавгурація губернатора
Деякі наслідки Помаранчевої революції
Загадкова смерть екс-міністра МВС Юрія Кравченка
А чи варто Україні зміцнювати радянську систему атестації наукових та науково-педагогічних кадрів?
Відповіді любителю «лохотрону» та молодим соціалістам
Перша підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Два листи міністру
Десятиріччя Асоціації народних депутатів України
Три події у першій декаді квітня 2005 року, що сколихнули Україну
Зустріч з академіком Кунцевичем
Створення партії підтримки Віктора Ющенка на Вінниччині
Україна — чуток країна
Всеукраїнська олімпіада з автоматики і систем керування
Думки, народжені виїзним засіданням Президії АПНУ
Із чужої пісні слова не викинеш
Перша поява губернатора у рідному університеті
Перша рецензія на «Що за горизонтом?»
100 днів президентства Віктора Ющенка
Хто і коли об’єктивно оцінить вклад штрафних батальйонів у перемогу Радянської Армії над вермахтом?
Анонімники не вгамовуються
Університетський плебісцит
Відповідь Лідії Петрівні
Неузгодженість чи новий стиль?
Подорож делегації університету до Франції та Англії
Що виявилось не врахованим?
Ще раз про Тузлу
Нарада ректорів технічних ВНЗ України
Чи можна повернути те, що повернути не можна?
Інформаційне небо червня
Співбесіда з медалістами
Бомбардування комети
Невже ті, хто голосував за комуністів, підтримують їхні дії у Верховній Раді?
Третя світова перекинулась на Британські острови
Чи безсмертні ідеї Романа Безсмертного?
Реакція на лист від Гамрецького
Підсумкова колегія з селекторною присутністю
Звіт ректора про роботу у 2004—2005 навчальному році
Штормова декада вересня
Новий виток демократії в нашому університеті
Вінниці — 650!
Янукович сказав: «Так! Ющенко!»
Чи відбулося оновлення уряду?
Доповнення до закону про вищу освіту та деякі його наслідки
Депутатська недоторканість — форма захисту чи критерій оцінки?
Відвідини Верховної Ради України та дискусія з міністром
Повторна приватизація «Криворіжсталі»
Бюджетні пристрасті
Старт відпустки
Знакові події 1-ї декади листопада
Другий з’їзд партії НСНУ
Мороз в університеті
СТБ, комуністи і мікрофон
Суботні новини
День свободи
Понеділок — не завжди день важкий
Знакові події останнього листопадового вівторка
Не сприйняття і не прийняття на фоні визнання
Майже тиждень у Києві
Пора
Данилова арифметика
Звернення до міністра
Російська газова атака України у день зміни системи влади у ній
Телевізійне новорічне поздоровлення
Професіонали потрібні не лише у політиці, а і у пожежних командах
Три знакові для мене події після різдвяного тижня
Нагородний дощ
Батько і син Матвієнки та Яцків з Даниловим як перші і останні політичні гості нашого університету під час нинішньої парламентської виборчої кампанії
Карна справа
Декілька слів про хід передвиборчої кампанії
Наглядова рада ВНТУ
Друга підсумкова колегія міністра Ніколаєнка
Недолуга спроба здійснення адміністративного тиску
Зустріч з Юрієм Єхануровим
Репліки
Вибори
Президія і загальні збори АПНУ та захист Віталія
Коаліція
З Олександром Зінченком у чистий четвер
Що було важливим для мене у кінці квітня 2006 року?
Перше засідання Наглядової ради та виїзне засідання Президії АПНУ в нашому університеті
Безвладдя
Важливі події останньої декади червня
Коаліція вмерла! Нехай живе коаліція!
Завершення перевірок і приймальної кампанії
Декілька слів про дивізію СС «Галичина»
Універсал національної єдності
Перша спроба моїх недоброзичливців скористатись новим політичним співвідношенням
Післямова до викладеного
15 річниця незалежності України
Чим завершили і що будемо робити?
Що було цікавого у вересні
Як зробити вітроенергетику ефективною
Розбудова системи противаг
Нарада у міністра
Подорож до Німеччини
Загальні збори АПНУ
Полювання на помаранчевих міністрів
Роздуми під час святкування Дня свободи
Кілька слів про добросусідство
Післямова в остаточному варіанті
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.