У вівторок 31-го січня в кінці дня мені зателефонував слідчий прокуратури Ленінського району міста Вінниці Сергій Гайду і запропонував з’явитись до нього у середу 1-го лютого об 11-й годині для дачі свідчень по карній справі, порушеній по факту заборгованості в 10 тисяч гривень по оплаті університету за оренду площ приватним підприємством «Сонячний пелікан» та використаннях його власником Стрельцовим підробленого додатку до договору про оренду.

Тож об 11-й годині у середу я переступив поріг кабінету слідчого. Але довелось ще 10 хвилин почекати, поки він закінчив допит когось, що був викликаний раніше за мене.

Сергій Гайду виявився симпатичним чорнявим молодим чоловіком, кабінет якого виглядав філією станції Інтернет — тут стояли і ноутбук з портативними принтером та сканером, і портативний ксерокс, і комп’ютерний щоденник, і цифровий телефонний апарат. І з усім цим електронний господарством слідчий справлявся з майстерністю факіра, котрий виступає перед публікою з різноплановими предметами.

Мої відповіді слідчий в темпі розповіді заносив в комп’ютер так, що я не встигав слідкувати за його пальцями. Одночасно він встиг відксерити мій паспорт та занести в електронний записник кілька повідомлень, отриманих по телефону. В кінці допиту він роздрукував на принтері усе, що з моїх слів заніс до комп’ютера, а після моїх мілких правок, роздрукував остаточний текст мого допиту, який я підписав на кожній сторінці.

Одночасно я підписався і під вимогою не розголошувати матеріали слідства. Але, повернувшись з допиту, я одразу ж вирішив по свіжих слідах описати цей факт, що не входить в протиріччя з розпискою, оскільки вийде ця книжка уже після того, як слідство буде завершене.

У своїй розповіді слідчому я, фактично, повторив усе те, що мною викладено в попередній книжці «Що за горизонтом?» в розділі «Чи може бути прокуратура союзником університету?» Новим виявилося лише те, що відтепер, завдяки хлопцям з УБОЗ, особливо Олександру Тихолазу, я уже знаю, чому різні державні органи, такі як прокуратура, Антимонопольний комітет, Комітет захисту прав споживачів, Фонд держмайна дружно нападали на мене, звинувачуючи в порушенні чинного законодавства по відношенню до орендатора Стрельцова. Виявилось, що усім їм Стрельцов показував начебто підписаний мною і завірений печаткою університету додаток до договору оренди, який продовжував цей договір ще на 5 років, ксерокопію якого мені роздобув саме Олександр Тихолаз підчас перевірки їхнім відомством дотримання чинного законодавства орендарями і орендодавцями. І саме цей офіцер УБОЗу, переконавшись, що підпис на договорі не мій, і що такий договір взагалі не міг ні мною, ні кимсь із моїх заступників бути підписаним, оскільки університет має право підписувати договори оренди лише з письмового дозволу міністерства і лише на термін не більше одного року, передав матеріали до Ленінської прокуратури для порушення карної справи по факту створення фіктивного документу на оренду і використання приватним підприємством «Сонячний пелікан» державних площ без внесення протягом уже півтора року орендної плати і ігнорування протестів університету, який є орендодавцем.

Я нагадаю, що спочатку Стрельцов орендував у нас прибудову до 5-го студентського гуртожитку на законних підставах за договорами, які поновлювались і підписувались мною щороку після отримання дозволу міністерства. Але після отримання у 2003 році наказу міністра про виселення до 1-го серпня 2004 року орендарів з усіх площ, які орендуються в студентських гуртожитках, я ще в грудні 2003 року через проректора Ковальчука усно повідомив, а в березні 2004 року уже письмово розіслав усім орендарям попередження про не продовження договорів оренди в подальшому і пропозицію підшукати собі інші примiщення. І на 2004 рік на дозвіл надати в оренду «Сонячному пелікану» приміщення я уже і запит в міністерство не надсилав, і ніякого договору на продовження оренди зі Стрельцовим не підписував, і заборонив це робити своїм заступникам. Уже на кінець 2004 року, не виселяючись, Стрельцов мав борг по оплаті за оренду за півроку, і в подальшому цей борг лише зростав, досягши на сьогодні уже відмітки в 10 тисяч гривень.

Спочатку університет подав позов до суду на «Сонячний пелікан» і Стрельцова з вимогою виселитись і заплатити борги по оплаті за оренду, використавши подання заступника прокурора, який став на нашу сторону. Але суд відхилив це подання, заявивши, що від прокуратури з позовом може виступати на боці орендодавця проти орендаря лише сам прокурор, а не його заступник чи виконувач обов’язків.

Тоді я дав розпорядження юрисконсульту університету Олені Стасюк оформляти подання до суду від імені університету, що вона і зробила. Але суд і це подання відхилив, знайшовши якусь зачіпку у документах. Ми «відшліфували» усі документи, і знову їх подали до суду. Після цього суд прийняв справу до розгляду, слухання призначене на 17 лютого.

Чим закінчиться цей суд і слідство у кримінальній справі, порушеній прокуратурою, я розповім в подальшому чи у постскриптумі до цього розділу.

Постскриптум 1: 17 лютого відбулося засідання Господарського суду за позовом університету до приватного підприємства «Сонячний пелікан» на предмет виселення цього підприємства з площ 5-го гуртожитку і примусового стягнення заборгованої за півтора року орендної плати, на якому суддя Мельник визнав усі наші вимоги законними, але задовольнив позов лише частково, тобто, зобов’язав «Сонячний пелiкан» звільнити займану площу, але одночасно зобов’язав виплатити лише половину заборгованості по орендній платі. Як з’ясувалось під час судового розгляду, ще кілька місяців тому ПП «Сонячний пелiкан» на вимогу Промінвестбанку визнано банкрутом, а тому стягувати з нього щось з моменту оголошення банкрутства уже закон не дозволяє. Через 10 днів рішення суду набуде сили, і ми через Державну службу виконання судових рішень розпочнемо процес виселення «Сонячного пелікану» з 5-го гуртожитку.

Постскриптум 2: а ще через кілька днів до мене зайшов декан факультету ІПС, доцент Олександр Лесько, якого теж викликали свідчити у справі по ПП «Сонячний пелікан», оскільки він раніше був моїм заступником по орендних питаннях, і повідомив мені, що у зв’язку зі вступом у силу рішення Господарського суду про виселення «Сонячного пелікана» з площ університету та стягнення з нього заборгованої орендної плати, районна прокуратура карну справу стосовно цього підприємства і його директора припинила.