Вечірні новини п’ятниці 11-го квітня принесли сенсацію — Президент України Віктор Ющенко, о 10-й годині ранку раптово з’явившись в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у супроводі лідера парламентського «Блоку Литвина» і одночасно віце-президента Національної академії наук України Володимира Литвина, зачитав нашвидку зібраній Ученій раді університету два своїх укази, прийняті ним 10 квітня 2008 року: перший — про відміну Постанови уряду Віктора Януковича, прийнятої у 2007 році, про підпорядкування цього університету Кабінету Міністрів та перепідпорядкування його знову президенту держави, а другий — про звільнення з посади ректора університету академіка НАНУ і АПНУ Віктора Скопенка та призначення, на період до виборів нового керівника університету, виконувачем обов’язків ректора Володимира Литвина — лідера блоку його імені у Верховній Раді України, екс-спікера парламенту та помічника ректора Скопенка на початку кар’єри після закінчення цього ж університету. Нині Володимир Литвин суміщає роботу у парламенті з посадою завідувача кафедри новітньої історії КНУ імені Тараса Шевченка.

Для усіх членів університетської ученої ради, включаючи самого Віктора Скопенка, ці укази пролунали «як грім серед ясного неба».

Віктор Ющенко, виголосивши укази і висловивши подяку Віктору Скопенку за 23 роки ректорства та наголосивши, що прийшов час на чолі університету стати новому керівнику, одразу ж покинув зал засідань. З ним разом пішов і новоспечений виконувач обов’язків ректора Володимир Литвин.

Віктор Скопенко оголосив перед телекамерами, що указ про його звільнення з посади ректора не відповідає чинному законодавству, і що після оголошення конкурсу на заміщення посади ректора він візьме участь у цьому конкурсі.

Нагадаю, що і по-сьогодні Віктор Скопенко є Головою Ради ректорів університетів України і ще зовсім недавно очолював за сумісництвом Вищу атестаційну комісію України, тож його авторитет в середовищі ректорів є незаперечним. Імпонувала завжди ректорам і незалежна поведінка Віктора Скопенка у його відносинах з владою, і його манера гостро критикувати недоліки.

Те, що Віктор Скопенко звільнений з посади ректора до завершення терміну дії підписаного з ним контракту, дійсно не відповідає вимогам чинного законодавства, тож немає підстав не погодитись із заявою Скопенка про незаконність його звільнення. І пояснення одного із викладачів університету перед телекамерою про те, що, мовляв, уже 14 років Віктор Скопенко працює на посаді ректора без переобрання його за конкурсом, а тому президент держави вірно поступив, звільнивши його з посади і оголосивши конкурс на її заміщення, не виправдовує дострокове розірвання контракту з ним. Адже виборність ректорам Верховна Рада України повернула лише в 2003 році, а до цього, починаючи ще з часів, коли міністром освіти і науки працював Петро Таланчук, ректорів призначали наказом міністра. Тож призначення Президентом України Леонідом Кучмою наприкінці 2002 року Віктора Скопенка ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який президентським указом було виведено з підпорядкування міністра освіти і науки і підпорядковано президенту держави, не суперечить законодавству того часу, і оголошувати конкурс на заміщення цієї посади, уже у відповідності з нині діючим законодавством, потрібно було лише після того, як у грудні 2009 року добіжить кінця контракт Віктора Скопенка.

А звільнення Віктора Скопенка, який у свої 73 роки є ще досить міцним і у фізичному, і у науковому аспектах, і не вчинив нічого протизаконного, на мій погляд, переслідує дві цілі: по-перше, щоб продемонструвати усім іншим, менш іменитим ректорам, на кшталт мене, що з ними станеться, якщо вони будуть критикувати президентські ініціативи і не будуть виконувати президентських настанов; а по-друге, щоб зробити парламентський блок Литвина у Верховній Раді України союзником пропрезидентського блоку НУНС, нейтралізувавши у такий спосіб перевагу БЮТ над НУНС у парламентській проурядовій коаліції.

До речі, цієї ж п’ятниці прем’єр-міністр Юлія Тимошенко відзвітувала у Верховній Раді України за перші 100 днів роботи її уряду, легко відбила усі нападки опозиції і заявила, що в Конституцію України обов’язково потрібно вносити зміни, щоб упорядкувати взаємовідносини різних гілок влади і позбавити країну від того, що в ній одночасно діють три органи вищої виконавчої влади з урядовими функціями — РНБОУ, Кабмін і президентський секретаріат, наділений повноваженнями відміняти урядові постанови.

Постскриптум: теленовини 14 квітня принесли повiдомлення про те, що Віктор Скопенко подав у суд позов до президента держави з вимогою скасувати рішення про його звільнення, оскільки термін його контракту не добіг кінця, а з виконанням тих пунктів, за невиконання яких контракт може бути розірваним, у нього все в порядку.