Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Публіцистика
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук

До останнього дня напередодні голосування за уряд не було зрозуміло, хто ж стане нашим міністром — повернеться Василь Кремень, який є Президентом Академії педагогічних наук України, чи перегорне нову сторінку у своїй біографії В’ячеслав Брюховецький, який 1-го вересня склав з себе повноваження Президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» і за Статутом НаУ «КМА» не має права обиратись на третій термін. Науково-педагогічною громадськістю України шанси обох розцінювались як однакові, хоча ніхто толком не знав, чи самі вони бажають посісти цю посаду.

Оскільки посада Міністра освіти і науки є квотою блоку НУНС, то усі розуміли, що буде так, як скаже Президент України Віктор Ющенко.

Коли перше голосування за прем’єр-міністра було ще за допомогою системи «Рада» у списку кандидатів на посади міністрів, який було передано народним депутатам для ознайомлення, кандидатом на посаду Міністра освіти і науки значився Василь Кремень.

Але у списку кандидатів у міністри, який було роздано у парламенті 18 грудня, у день голосування за Прем’єр-міністра і уряд руками з голосом, кандидатом у міністри уже значився Іван Вакарчук — ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор фізико-математичних наук, професор, Лауреат Державної премії України, народний депутат Верховної Ради Радянського Союзу останнього скликання, якому у березні нинішнього року виповнилося 60 років. По тому, що самого Івана Вакарчука у цей день у Києві не було, можна зробити висновок, що для нього самого його висунення на посаду міністра в уряд Юлії Тимошенко теж стало несподіванкою.

З приходом професора Вакарчука на посаду Міністра освіти і науки України відновилась традиція, започаткована ще з радянських часів, аби цю посаду займала людина, в біографії якої значилося, що вона хоча б якийсь час попрацювала перед тим на посаді ректора вищого навчального закладу IV або хоча б III рівнів акредитації.

В біографії попереднього міністра, Станіслава Ніколаєнка, вказано, що найвищою керівною педагогічною посадою, яку він займав, була посада директора ПТУ № 25 у місті Красноперекопську Херсонської області. За виключенням тих кількох років, протягом яких Станіслав Ніколаєнко у Херсонському педінституті доріс до посади доцента, захистивши кандидатську дисертацію по проблемах навчання у ПТУ, усі інші роки до того, як його професією стало народне депутатство у Верховній Раді України, він займав лише посади у апараті райкомів комсомолу і міськкомів Компартії. Професора, без захисту докторської дисертації, він отримав за роботу по сумісництву на 0,25 ставки професора в одному з київських ВНЗ уже в період роботи народним депутатом у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України. Це, до речі, у якійсь мірі пояснює, чому Станіслав Ніколаєнко став на захист Олександра Шестопалюка — ректора Вінницького державного педагогічного університету, коли останнього хотіли на Колегії міністерства позбавити вченого звання професора, яке той отримав в аналогічний спосіб, але з порушенням нормативних документів.

Знаючи біографію Станіслава Ніколаєнка, я, як і усі інші ректори університетів, зовсім не дивувався, коли чув від нього заяви, що його, як міністра, більше влаштовували б на посадах ректорів ВНЗ не професори, а міцні господарники без усяких ступенів і звань, які займались би лише матеріальним забезпеченням та ремонтами цих ВНЗ, а не високою наукою. Хоча інколи він, звичайно ж, теж закликав усіх у ВНЗ займатись науковою діяльністю. Але ні наука у ВНЗ, ні сама вища освіта не були любов’ю і покликанням Станіслава Ніколаєнка — ці питання він віддав повністю у відання своїх заступників.

На мій погляд, рано чи пізно Станіслав Ніколаєнко стане Головою Соціалістичної партії, замінивши на цьому посту старіючого Олександра Мороза — і це буде саме те поприще, на якому, думаю, він зможе себе проявити найліпше.

А сумувати мені за Станіславом Ніколаєнком немає ніякого резону — і тому, що він жодного разу за два з половиною роки роботи міністром не взяв телефонну трубку, коли я йому телефонував, що не дозволяв собі жоден інший міністр за 18 років моєї роботи ректором; і тому, що не дав відповіді на жоден із моїх листів, в яких ставились серйозні питання стосунків університету з міністерством; і тому, що після останніх парламентських виборів наслав на мене три комісії з серйозними перевірками, члени яких мені відкритим текстом говорили, що без компромату на мене їм краще назад не повертатись; і тому, що дав розпорядження готувати матеріал на Колегію, на якій усім іншим ректорам повинно було бути продемонстрованим взірцеве «тикання моєю мордою об асфальт»; і тому, що видав за своїм авторством книгу, в якій навів дані про рейтинги університетів, розраховані за сфальсифікованими даними, проігнорувавши усю ту інформацію, яку я йому надав ще до публікації цієї книги, і яка несла докази фальсифікації і неправдивості цих рейтингів. Тих, кому цікаві деталі усіх цих моїх тверджень, відсилаю до двох моїх попередніх книг цієї історико-пубіцистичної серії, а саме — до книги «Друге дихання, або з чужої пісні слова не викинеш», опублікованої у 2006 році, та книги «Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис, або я так думаю», опублікованої у 2007 році. До речі, обидві ці книги розміщені на моєму персональному сайті www.mokin.com.ua, тож познайомитись з ними можна, і не розшукуючи їх у бібліотеках.

Як на мій погляд, то соціалісти програли на дострокових парламентських виборах саме тому, що ректори вищих навчальних закладів не сприйняли колишнього директора профтехучилища Станіслава Ніколаєнка своїм лідером — про це я знаю від багатьох з них — і не приховували свого скепсису по відношенню до міністра на засіданнях університетських вчених рад. А цей скепсис через членів вчених рад перекинувся і в душі рядових викладачів кафедр, під впливом яких від соціалістів відвернулось і студентство. Ось цих голосів і не вистачило соціалістам на дострокових виборах, щоб подолати 3-відсотковий бар’єр.

Завершити цей матеріал я вирішив текстом факсограми, яку надіслав у понеділок 24 грудня у Міністерство освіти і науки України. Ось її текст:


Міністру освіти і науки України
проф. Вакарчуку І. О.

Шановний Іване Олександровичу!

Від імені колективу Вінницького національного технічного університету та від себе особисто щиро вітаю Вас з призначенням на посаду міністра.

З Вашим призначенням ректори університетів, нарешті, діждались, що ними знову керуватиме ректор університету, для якого питання вищої освіти і науки не будуть на другому плані.

Бажаю Вам успіхів на новій посаді, адже Ваші успіхи будуть і нашими успіхами, і кроками вперед на шляху побудови в Україні суспільства знань.

З повагою –

ректор ВНТУ, проф.         Б. І. Мокін

Версія для друку

Розділи книги
Передмова
Хто дбатиме про вищу освіту?
Політичні іскри від пожеж на Херсонщині
Провінційні особливості нинішнього святкування Дня Незалежності
Особливості цьогорічного святкування Дня Незалежності у Києві
www.mokin.com.ua
Міністр освіти і науки у Вінниці
Загальні збори колективу університету
Присудження Юлії Тимошенко звання «Почесний професор ВНТУ»
Посвята першокурсників у студенти
Юлія Тимошенко в університеті
Верховна Рада, Нестор Шуфрич та Микола Рудьковський «не здаються»
Атака комуністів
Трішки про події за кордоном
Поїздка до Києва
Особливості нинішньої передвиборчої агітації
Вибори
Післявиборні перемовини і очікування
Реакція на непряме звинувачення
Відповідь на звернення Тетяни Антонець до правоохоронних органів
Приємні новини
Ремонт
Тиждень на колесах
І навчальні плани підготовки програмістів у нас сучасні, і видумки Степанця про хабарництво не знайшли підтвердження
Звинувачення за межами логіки і законодавства
Старт Верховної Ради України 6-го скликання
Ніхто на права студентів оздоровлюватись в санаторії-профілакторії не посягає
Голодомор
27 листопада — червоний день БЮТівського календаря
Що скаже СБУ?
Нагорода
Перша перемога демократичної коаліції у парламенті, або Арсеній Яценюк — спікер
Переосмислення ролі передач Савіка Шустера і радіо «ЕРА»
Осічка
Прелюдія
Чи можуть прищепити учням несприйняття приниження принижені вчителі?
Юлія Тимошенко — прем’єр-міністр України
Повернення до традиції в призначенні міністра освіти і науки
Битва за бюджет
Чим ще запам’ятаються останні дні 2007 року?
Мені — 65
Репліки
Пляма
Фініш тримісячної податкової перевірки
Нарешті!
Науковий «лохотрон»
Лист у «Дзеркало тижня» Сергію Рахманіну
Віктор Балога відмежовується
А може це послання від Вищого Розуму?
У податкової перевірки відкривається «друге дихання»
«Валентинка» і її наслідки
Перша сходинка на тернистому шляху до наукового лауреатства
Газова атака на територію України як салют на честь нового «Газпромівського» Президента Росії
Запрошення міністра
Загальні збори Академії педагогічних наук України
Перша підсумкова колегія міністра Івана Вакарчука
Відкрите звернення до обласної прокуратури, управління по боротьбі з корупцією у Вінницькій області та обласного управління СБУ
100 днів уряду Юлії Тимошенко
Лист у відповідь народному депутату України Олегу Зарубінському
Університетські новини станом на 10.04.2008
Сенсаційна подія на освітянській і законодавчій нивах України
Кілька думок після шоу «Великі українці» на телеканалі «Інтер»
Яскраве свідчення примарності коаліційної вікторії
Студенти ВНТУ виходять на лід у новому льодовому палаці
Топ-200 за результатами 2007 року
Рокіровка по-російськи
Про перенесення спору з податківцями в суд
Перша перемога над податківцями
То хто ж вони — великі українці?
Леонід Черновецький знову мер Києва
Прорив інформаційної блокади
Відмова від участі в соціологічному проекті КМІС
Я — радник Прем’єр-міністра України
Обговорення проекту нової редакції закону про вищу освіту
Нарада голів спецрад Київського наукового регіону
Вінницькі податківці продовжують ігнорувати рішення суддів
Захист Ані
Провал штурму урядової фортеці
Пітсбург
З приходом нового начальника у Вінницькій обласній ДПА відношення до законів не змінилось
Стихія
Лист міністру стосовно проекту нових умов прийому до вищих навчальних закладів
Чергова війна на Кавказі — грузино-осетинська по формі, але грузино-російська по суті
Економічна оцінка загальнодержавної тестової технології вступу до вищих навчальних закладів
17-а річниця незалежності України
Звіт ректора про роботу у 2007–2008 навчальному році
Розширене засідання парламентського комітету з питань науки і освіти, присвячене захисту прав інтелектуальної власності
Політична криза в Україні
Справедливість є, і за неї варто боротись!
Підтримка Інституту гідробіології НАН України
Зустріч з Президентом
Післямова
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.