Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


9 квітня 2014

У понеділок 7 квітня до нашого університету прибула міністерська комісія, створена Державною інспекцією навчальних закладів України для перевірки фактів різноманітних порушень, що мали місце у Вінницькому національному технічному університеті, про які викладено у моєму відкритому листі міністру Сергію Квіту.

Власне з самої інспекції до складу комісії увійшла лише голова цієї комісії, а усі інші її члени виявились працівниками різних вищих навчальних закладів, переважно вінницьких, а тому у мене одразу ж виник сумнів у тому, що результати роботи комісії у такому складі матимуть об’єктивний характер. Адже в інших вищих навчальних закладах, на мою думку, теж мають місце недоліки, аналогічні нашим, і, скоріш за усе, до складу комісії керівниками цих вищих навчальних закладів рекомендовані саме ті люди, які у тій чи іншій мірі причетні до аналогічних недоліків і у керованих ними ВНЗ.

Але, усе-таки, ще сподіваючись на те, що комісія буде досліджувати факти об’єктивно, я одразу ж по її появі в університеті додав їй ще кілька серйозних матеріалів, із числа опублікованих на моєму сайті, стосовно виплати захмарних зарплат, надбавок і премій кільком посадовим особам у нашому університеті у період загального безгрошів’я і холодних опалювальних батарей.

Комісія працювала у другій половині дня 7-го квітня, увесь день 8-го квітня і, принаймні, першу половину дня 9-го квітня, у кінці якої було запрошено на співбесіду з членами комісії і мене, аби повідомити мені про те, що вдалося членам комісії з’ясувати по суті питань, піднятих мною у відкритому листі міністру.

Під час співбесіди виявилось, що членів комісії зовсім не зацікавило ні те, яким чином ректор зумів собі нараховувати у 2013 році щомісяця зарплату у розмірі, більшому 20 000 гривень, ні те, кому і на які суми виплачено премії за рахунок скорочення кількості працівників університету, ні те, чому синові ректора доценту-електромеханіку Валентину Грабку за нагляд за функціонуванням програмного забезпечення комп’ютерів бухгалтерії виплачувались щомісяця суми у 3-6 разів більші, ніж його попереднику, який був програмістом за інженерною кваліфікацією, ні те, що нині в. о. професора кафедри Савчук Т.О. працює за сумісництвом на половину ставки адміністративної посади начальника навчального відділу, що є порушенням закону про боротьбу з корупцією, який вступив у силу у листопаді 2011 року і який забороняє посадовцям будь-яке сумісництво, окрім педагогічного і наукового, ні те, чому, незважаючи на виділення у кінці 2013 року міністерством додаткових коштів на оплату того навчального навантаження в магістерських групах, яке адміністрацією університету було запропоновано викладачам виконати безкоштовно у зв’язку з дефіцитом коштів на початок навчального року, частки ставок, вилучені у кафедр на увесь навчальний рік, з моменту надходження цих додаткових коштів не були повернуті кафедрам, ні те, чому жодного разу не оголошувався конкурс на завідування тими кафедрами, завідувачі яких після обрання їх у 2012 році директорами інститутів перейшли на посади директорів, ні те, чому в групах з числом студентів, меншим шести (а для заочників – меншим п’яти), сотні годин лекцій по усім навчальним дисциплінам замінені двогодинними консультаціями в кількості, не більшій числа студентів в групі.

А співбесіда звелась в основному, по-перше, до намагання членів комісії переконати мене у тому, що дружині ректора Тетяні Грабко, яка працює зав. архівом, на законних підставах виписувалась додаткова оплата за договорами підряду як за те, що вона в робочий час видавала довідки відвідувачам, так і за те, що вона в робочий час здавала в пункти прийому макулатури списані курсові проекти і контрольні роботи – і на членів комісії не вплинув мій аргумент, що за роботу, виконану в основний робочий час, працівник має право отримувати лише основну заробітну плату.

А друге, в чому намагались переконати мене члени комісії, було те, що на їхню думку Наталія Шевчук на законних підставах призначена начальником планово-фінансового відділу, оскільки вона перед цим працювала інженером кафедри, а за сумісництвом ще й інженером на бюджетній науковій тематиці і до того ж має не лише диплом інженера, а і диплом економіста. Про роботу Наталії Шевчук на посаді інженера кафедри переконали членів комісії пред’явлені їм табелі її виходів на роботу на кафедрі. А на моє зауваження, що табелі ці «липові», оскільки вона працювала не на кафедрі інженером, а у приймальні проректора Грабка секретаркою, отримуючи за роботу секретаркою вдвічі більшу зарплату інженера кафедри, що є проявом шахрайства – і уже хоча б за це її не можна допускати до керівної роботи у фінансовій сфері, члени комісії мені заявили, що перевіряти справжність табелів виходу на роботу Наталії Шевчук і визначати, чи є її дії проявом шахрайства, не входить в їхню компетенцію. Цим повинні займатись інші органи.

Ну а третє, в чому намагались переконати мене члени комісії, було те, що на їхню думку, не є серйозним порушенням як те, що у складі Конференції трудового колективу Інституту електроенергетики і електромеханіки під час виборів директора делегатів від викладацького корпусу було трішки менше статутних 75%, так і те, що була однакова кількість делегатів-викладачів від кафедр, що вдвічі, а то і втричі різнились кількістю викладацького складу. А на моє зауваження, що цим були порушені конституційні права членів кафедр з більшою кількістю викладацького складу, я отримав відповідь, що мабуть обирались більш достойні, яких на менших кафедрах було більше – ця відповідь визвала у мене асоціацію з відомим висловом Іскандера, що серед рівних обов’язково повинні бути ті, які рівніші.

Завтра, я думаю, комісія закінчить свою роботу, і міністр отримає акт перевірки, згідно з яким дасть мені відповідь, що я був неправий, висловлюючи у своїх запитаннях до нього негативні оцінки дій нашого ректора Володимира Грабка і деяких осіб, до нього наближених.

А я зі співбесіди з членами комісії зрозумів, що окрім голосних слів про боротьбу з корупцією в освіті і нинішня наша влада нічого реального на цьому поприщі не досягне. Тож, шановні колеги, Майдан окрім зміни облич в коридорах верхньої влади ще поки-що нічого суттєвого не домігся, а тому може не забаритись і його реанімація.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.