Хоча це один із двох років народження, який однаково читається і після перевертання, а тому у ньому є якась магія, я розпочав його святкування не урочистостями, а трудовими буднями, зранку заглибившись в написання наукової статті, замовленої мені відділенням вищої школи Національної академії педагогічних наук України для публікації в збірнику праць, що буде випущений до 20-річчя від дня її заснування. Нагадаю, що в число 15 академіків-засновників Національної академії педагогічних наук України вхожу і я.

Однак після 9-ї години мені довелось надовго відволіктись від написання статті, оскільки до науково-дослідної лабораторії проблем вищої школи, в якій знаходиться моє робоче місце, почали прибувати університетські колеги зі словами привітання в честь мого дня народження.

У минулому році, коли я зустрічав свій 68-й день народження (через 3 місяці після складення повноважень ректора університету), мене прийшли поздоровити лише 10 університетських колег і ще 10 поздоровили телефоном. Пам’ятаючи це, я і цього року розраховував на прихід з поздоровленнями лише 10-15 університетських колег та ще на стільки ж телефонних дзвінків.

Яким же було щирим моє здивування, коли виявилося, що потік університетських колег, що побажали мене поздоровити з днем народження, не переривався протягом 4 годин – аж до обідньої перерви. Але і після обідньої перерви до кінця робочого дня у мене майже не затихав телефон, який приносив мені поздоровлення від тих колег, кого у ці дні не було в університеті, та іногородніх друзів і знайомих.

Мій стіл у день народження знову заполонили квіти.

У кінці дня, згадуючи усіх, хто мене поздоровив з днем народження особисто чи телефоном, я із здивуванням підрахував, що таких виявилося аж 121 – теж магічне число, оскільки воно є квадратом мого улюбленого числа 11, улюбленість якого обумовлена футбольними пристрастями юності. І це моє здивування подвоїлось, коли я встановив, що поздоровити мене особисто прийшли саме 69 університетських колег, що ще раз підкреслює магічність цього числа і прихильність долі. А 52 особи надіслали мені вітання за допомогою SMS та телефонних дзвінків.

І те, що, переставши бути ректором, я через рік отримав такий же обсяг поздоровлень як і тоді, коли був ректором, мене дуже порадувало. Адже це є абсолютно об’єктивним критерієм визнання колегами, що ректором я був непоганим, інакше через рік уже не було б і тих 20 поздоровлень з днем народження, які я отримав у минулому році безпосередньо після моєї відставки з посади ректора.

Приємно було знову почути поздоровлення від частини тих людей, які наділені високими владними повноваженнями. На мій погляд, це є і ознакою визнання владою моїх заслуг як ректора і проявом поваги як до депутата Верховної Ради України 1-го скликання, котра проголосила Україну незалежною державою.

Тож, прийміть, будь ласка, від мене щирі слова вдячності за ваші поздоровлення, мої дорогі друзі та шановні колеги і прихильники!

Ваші поздоровлення налаштовують мене на активне життя і надихають на розв’язання нових задач, яких і далі чимало поставатиме і перед нашим університетом, і перед нашою державою.