Взагалі-то панамський президент французьким судом був засуджений до 40 років ув’язнення, але за зразкову поведінку йому скоротили термін ув’язнення до 17,5 років.

Але вийшов генерал Норьєга не на волю, а відправлений французькими властями до в’язниці у Панамі, де з його прибуттям розпочнеться судове розслідування причетності генерала до організації фізичного знищення політичного опонента напередодні останніх для Норьєги президентських виборів.

Генерал Норьєга як президент Панами, територією якої проходить знаменитий Панамський канал, котрий з’єднує Атлантичний океан з Тихим найкоротшим водним шляхом, у 90-х роках минулого століття був ставлеником такого могутнього сусіда як США. Але, переконавшись у тому, що їх ставленик погруз у корупції і мільярдами «відмиває» брудні гроші, переправляючи їх до французьких банків, США за політичної підтримки більшості країн ООН за допомогою своїх військ, які за міжнародною угодою забезпечували охорону Панамського каналу, заарештували Норьєгу і віддали французькому правосуддю, яке і визначило йому термін ув’язнення у 40 років.

А поки скинутий могутнім сусідом президент Панами сидів у французькій в’язниці під слідством, панамські слідчі знайшли докази того, що саме він був організатором фізичного знищення свого політичного опонента напередодні його останніх президентських виборів. Тож ще тоді нова влада Панами звернулись із проханням до Франції, аби вона в разі дострокового закінчення терміну ув’язнення не випускала генерала Норьєгу на волю, а переправила його під конвоєм до панамської в’язниці для звершення правосуддя над ним ще й за законами Панами за організацію фізичного знищення свого політичного опонента. Франція погодилась. Тож доведеться генералу Норьєзі останні роки свого життя доживати у набагато менш комфортабельній за французьку панамській в’язниці.

Доля генерала Норьєги свідчить про те, що в разі, якщо правитель якоїсь країни організовує знищення свого політичного опонента, то навіть, якщо він залякав свій народ і користується покровительством могутньої сусідньої держави, все одно рано чи пізно настане час, коли внаслідок того, що він переступить межу в корупційних діяннях чи переслідуваннях своїх підлеглих і під впливом світової спільноти втратить підтримку керівників країни-покровительки, доведеться нести кримінальну відповідальність за скоєне і завершувати залишок свого життя у в’язниці з конфіскацією усього того, що нажито неправедно не лише ним самим, а і усіма його близькими родичами.