Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


22 серпня 2009

(Виступ ректора ВНТУ, акад.АПНУ Бориса Мокіна на конференції освітян області, присвяченій початку нового навчального року, яка відбулася у Вінниці 21 серпня 2009 року)

 

"Шановні освітяни та усі, хто причетний до проблем освіти!

Від імені колективу Вінницького національного технічного університету я дякую Вам за плідну працю по підготовці для нас нової плеяди першокурсників і бажаю Вам здоров’я, щастя, радості і подальших успіхів у роботі у навчальному році, що розпочинається.

Як радник Прем’єр-міністра України, виконуючи почесне для мене доручення, я висловлюю Вам вдячність за роботу і найкращі побажання від імені Юлії Володимирівни Тимошенко.

Свій короткий виступ я хочу присвятити проблемі поповнення у нинішньому році університетів першокурсниками. Тобто, фактично я ще раз хочу повернутись до теми вступу до університетів виключно лише за сертифікатами незалежного зовнішнього оцінювання знань майбутніх абітурієнтів.

Одразу ж відзначу, що, як ректор, я підтримую нинішню методологію вступу до вищих навчальних закладів обома руками, оскільки завдяки їй, мені зовсім не доводилось напружуватись, як це було у попередні роки, під час вступної кампанії — потрібно було лише призначити приймальну комісію, віддати розпорядження розпочати прийом заяв і документів у абітурієнтів і, після закінчення терміну прийому документів, оголосити спочатку результати рейтингового комп’ютерного відбору рекомендованих до зарахування, а через 5 днів, після донесення рекомендованими до зарахування оригіналів документів, оголосити на стадіоні у присутності усіх абітурієнтів та їх батьків списки зарахованих до університету.

Але як колишній голова підкомісії з вищої освіти Верховної Ради України та діючий член Президії Академії педагогічних наук України я не можу не поділитись своїми сумнівами стосовно того, чи усе ми сьогодні робимо так, як треба, здійснюючи прийом до вищих навчальних закладів виключно лише за оцінками сертифікатів УЦОЯО і повністю ігноруючи шкільні результати.

Почну з того, що у минулі роки, коли у ВНЗ проводились вступні іспити за екзаменаційними білетами, в котрі із шкільних програм закладалось саме те, що було найбільш потрібним для успішного засвоєння університетських дисциплін, то і ми знали, що ті, хто успішно склав вступні іспити, мають відповідну базу знань, достатню для навчання у ВНЗ, і ті, хто поступив, знали, що у них є достатньо знань для того, щоб успішно навчатись в обраному ВНЗ.
Сьогодні ж, коли прийом здійснюється по Бог-зна ким створеним білетам, і Бог-зна в яких умовах отриманих на них відповідей, ні ми цього не знаємо, ні вони.

У підтвердження цієї тези я наведу такий приклад — до нас у цьому році подала документи на вступ випускниця однієї школи із міста Черкаси, яка пред’явила сертифікат з досить пристойними оцінками з математики — 148 балів та фізики — 158 балів. Тож ми згідно з діючими загальнодержавними умовами прийому змушені були зарахувати її у число абітурієнтів, незважаючи на те, що в щойно отриманому шкільному атестаті у неї красувались незадовільні оцінки і з алгебри — 1 бал з 12-и можливих, і з геометрії — 1 бал за тією ж шкалою, і з фізики — 3 бали, що в 12-бальній шкалі оцінок теж є оцінкою незадовільною. Про цю унікальну абітурієнтку я повідомив міністру, який мого листа переслав директору УЦОЯО Лікарчуку, а той мені відповів, що цей випадок якраз і підтверджує прогресивність системи незалежного оцінювання, оскільки дівчину в школі явно переслідували, а вона на тестуванні показала свої дійсні знання, і що моя пропозиція враховувати хоча б ще й середній бал атестату є абсурдною. Але ж ми з вами знаємо, що навіть, якщо якийсь вчитель дуже не любить з якихось причин якогось учня, то він може собі дозволити зменшити його підсумкову оцінку не більше ніж на 1-2 бали, тобто, замість 12 балів поставити 10, чи замість 6 поставити 4 бали, але «одиницю» вчитель ставить лише тому учню, який має нульові знання з його дисципліни. Тож я не вірю у те, що ця черкащанка після отримання атестату з незадовільними оцінками за два тижні роботи з репетитором здобула одразу стільки знань у репетитора і з математики і з фізики, що їх вистачило для отримання навіть не найнижчої позитивної сертифікатної оцінки у 124 бали з обох дисциплін, а оцінок, відповідно, у 148 та 158 балів. На мій погляд, ці оцінки вона могла отримати лише в одному із двох випадків — або їй під час написання тестової роботи хтось із спостерігачів підказав частину правильних відповідей, або під час перевірки її тестової роботи, хтось, помінявши штрих-коди з іншою, більш успішною роботою, «нагородив» її чужою оцінкою. А про те, що такий спосіб отримання потрібної високої оцінки при незалежному тестовому оцінюванні, як обмін штрих-кодами з високо оціненою роботою, мав місце у нинішньому році розповів журналістам із «Київських відмостей» відповідальний секретар приймальної комісії Національного університету «Києво-Могилянська академія» — читайте його інтерв’ю у випуску газети за 13 серпня. До речі, таких, як ця черкащанка, що мали незадовільні оцінки в шкільному атестаті або з математики, або з фізики до нашого університету поступало ще 20 осіб, і 7 із них, завдяки високим сертифікатним балам, стали нашими студентами, а інші 13 завдяки високим сертифікатним оцінкам, як нам відомо, стали студентами інших університетів. А ще до нашого університету поступали 120 абітурієнтів з найнижчими позитивними оцінками 4 бали за 12-бальною шкалою з математики і фізики, і 54 із них стали нашими першокурсниками, а 66 сядуть за парти в інших університетах. Для порівняння — у ті роки, коли до нашого університету поступали за вступними іспитами, у нас на першому курсі нікого не було, хто мав би оцінку з математики або фізики у шкільному атестаті меншу 8 балів. Тож, зауважуючи, що у нинішньому році, набравши першокурсників виключно лише за оцінками сертифікатів незалежного зовнішнього оцінювання, ми, образно висловлюючись, отримали «кота в мішку», який невідомо якими оцінками розродиться на першій же екзаменаційній сесій в університеті, я фарби не згущаю. Уже те, що замість 900 приймальних комісій ВНЗ, обладнаних відеокамерами спостереження і забезпечених відібраними за критерієм порядності екзаменаторами, екзаменаційні роботи виконувались у 4500 пунктах тестування, спостерігачами в яких були усі, кого вдалося уговорити, аби виконати міністерську рознарядку, ставить під сумнів антикорупційну суть системи тестування, навіть без оглядки на ті приклади, що я навів вище. Та й взагалі, хіба може з’явитись не вражена корупцією структура у державі, де усі органи життєзабезпечення вражені нею? Росія розпочала подібну акцію на два роки раніше України, тож зі слів ректора Московського державного університету імені Ломоносова академіка Садівничого, з яким мені доводилося зустрічатись на засіданнях Міжнародної академії наук вищої школи у Москві, мені відомо, що до МДУ із запровадженням сертифікатів почали приїздити вступати представники окраїнних сибірських і далекосхідних національних меншин з максимальними оцінками з російської мови в сертифікатах, але не здатні без помилок у кожному слові написати заяву і не здатні зрозуміти відповіді на запитання, як проїхати від аеропорту чи залізничного вокзалу до університету. Тому цей відомий московський університет не підкорився наказу російського міністра освіти про прийом за єдиними сертифікатами і продовжує проводити вступні іспити. У нас, як відомо, своє тестування проводиться у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Для них, як і для університетів США, сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання якості знань є лише пропуском до приймальної комісії, яка здійснює прийом за власними умовами.

А тепер я хочу висловити свою точку зору з приводу пільг при вступі до ВНЗ. Я категорично не згоден з тими, хто виступав сьогодні у цій залі з вимогою ліквідації пільг при вступі до університетів для інвалідів і сиріт та дітей загиблих правоохоронців, шахтарів і військових. Їх усього 4% серед вступників, тож проблема їх засилля у столичних університетах та на престижних спеціальностях регіональних університетів легко розв’язується на рівні міністерства освіти і без втручання у законодавство. Для цього міністерству в умовах прийому на наступний рік достатньо лише оговорити, що в усі університети країни на усі напрями підготовки для прийому пільгових категорій дозволяється виділяти не більше 25% місць державного замовлення. І тоді вступники пільгових категорій «розпорошаться» по університетах і напрямах підготовки, залишаючи три чверті місць державного замовлення на загальний конкурс по кожному з них. У нашому університеті, наприклад, їх і у цьому році було лише 64 серед рекомендованих до зарахування, а побажали навчитись у підсумку лише 45. І не витіснили вони відмінників сертифікації на жодному з напрямків. Навіть на престижному напрямі «Менеджмент», де їх було найбільше, вони склали лише одну третину зарахованих. А позбавляти пільг сиріт і інвалідів та дітей загиблих на посту не варто. І в цьому питанні я згоден з нашим президентом Віктором Ющенком, який теж висловився за збереження пільг цій категорії вступників до ВНЗ. Згадайте, що сьогодні у своїй доповіді сказав начальник обласного управління освіти Ігор Івасюк — найвищий ступінь моральності — це доброта. Тож, якщо ми хочемо прищепити нації гуманну громадянську позицію, то треба, перш за все, зробити її доброю до знедолених. А інакше ми можемо виховати людей такими, які, як і колись на Голгофі, кричатимуть «Розіпни його!» — І ви знаєте, що потім сталося з народом, представники якого це кричали. Тож хіба цього ми бажаємо власному народу?

Є ще одна категорія вступників, які у минулі роки мали пільги при вступі, а у цьому році таких пільг були позбавлені. Це випускники Інститутів до вузівської підготовки при університетах та медалісти і призери Всеукраїнських і обласних предметних олімпіад.

Стараннями декого із міністерських чиновників та журналістів про Інститути довузівської підготовки склалася слава, що це лише додаткове джерело надходження коштів до університету. Але це зовсім не так — усі ці інститути є збитковими для університетів, оскільки з батьків збираються кошти лише на оплату праці викладачів цих інститутів, а меблювання, комп’ютеризація і оплата ремонтів та комунальних витрат на опалення, освітлення та водозабезпечення здійснюється за кошти університету — і вони не малі. І вигода від Інститутів довузівської підготовки в університетів лише одна — навчаючись в будні по вечорам чи у вихідні дні вдень, учні цих інститутів одночасно з додатковим вивченням математики, фізики, інформатики та української мови до рівня, базового для конкретного університету, проходять професійну орієнтацію в лабораторіях спец. кафедр. Тож їх вибір спеціальності є осмисленим і, поступивши, вони і освоюватимуть обрану спеціальність без відрази, і по закінченню працюватимуть за цією спеціальністю з охотою. А ті вступники, які сьогодні подають заяви в кілька десятків університетів абсолютно на різні спеціальності, це особи, які собі за мету ставлять стати в чергу за дипломом, а після закінчення використовувати цей диплом лише для заповнення графи «наявність вищої освіти», а працюватимуть зовсім за іншим фахом, або знову навчатимуться. Тож збереження пріоритету при вступі до університетів для випускників їхніх Інститутів довузівської підготовки сприятиме не лише університетам в їхніх пошуках саме «свого», професійно зорієнтованого студента, але сприятиме також кадровому забезпеченню усіх галузей народного господарства та економитиме державні кошти на перекваліфікацію фахівців, уже якомусь фаху навчених.

Стосовно медалістів і призерів олімпіад. Борючись за медалі і призи, учні вчаться креативності. І лише такі креативні молоді люди здатні ставити перед собою нові задачі та розв’язувати їх. Тож, позбавляючи пільг цю категорію вступників, ми виховуватимемо в школах осіб, яким ніколи ні до чого не буде діла, які не вчитимуться ставити перед собою і розв’язувати завдання підвищеної складності і престижу в умовах дефіциту часу і конкуренції, тобто ми творитимемо безініціативну націю, яка ніколи не побудує багату, демократичну державу. І допоки ми за медалі, отримані на олімпіадах за стрибки у висоту, підняття штанги, биття фізіономій чи бігу, будемо давати ордени, премії по 100 тисяч доларів і квартири у Києві, а за медалі, отримані в школі за прояв інтелекту, не будемо давати навіть кілька додаткових балів при вступі до ВНЗ, доти ми не станемо високоінтелектуальною нацією, здатною на рівних конкурувати з розвиненими європейськими державами та США. Я думаю, що колись це зрозуміють і ті чиновники, які творять умови прийому до ВНЗ. До речі, саме у ті роки, коли до нашого університету приймались медалісти і призери інтелектуальних олімпіад за співбесідою, ми мали найкращий контингент першокурсників.

Завершити свій виступ я хочу повідомленням про те, що ми надіслали до міністерства пропозицію при прийомі до ВНЗ у наступному році враховувати сумарний бал, який складатиметься із перемножених на вагові коефіцієнти оцінок сертифіката незалежного зовнішнього оцінювання окремо з української мови і літератури, окремо з профільних дисциплін, а також з перемноженого на ваговий коефіцієнт середнього балу шкільного атестату та перемноженої на ваговий коефіцієнт певної суми балів, які нараховуватимуться за шкільні медалі, успішне навчання в Інституті довузівської підготовки та призові місця на олімпіадах. Запропонували ми також дозволити університетам самим встановлювати значення вагових коефіцієнтів при усіх складових сумарного балу, адже ніяка демократія не намагається усе централізувати, а ми ж на своїх скрижалях написали, що будуємо демократичну державу. І ми у нашому університеті сподіваємось, що після завершення президентської виборчої кампанії, коли усі заспокояться і перестануть вбачати в зовнішньому незалежному оцінюванні знань і вступі до університетів передвиборчу технологію, будуть розроблені дійсно розумні умови прийому до ВНЗ, які дозволятимуть і кращих студентів підбирати, і довіру до освітньої галузі утримувати на високому рівні, і встановлювати заслон корупції одразу на двох рівнях — загальнодержавному та університетському, що вдвічі зменшуватиме її вплив на суспільство.

Дякую за увагу!"

Версія для друку


[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
[29.10.2019] То що ж ми знаємо про Маннергейма та його вклад в становлення фінської держави?
[06.10.2019] Як виглядає наш ВНТУ на фоні інших ЗВО зі статусом національного
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.