На момент включення мною телевізора засідання парламенту ще не почалося, а канал транслював інтерв’ю, яке брав власний кореспондент каналу у представника Партії регіонів народного депутата України Михайла Чечетова. Від Михайла Чечетова я почув заяву, що його фракція запропонувала найпростіший проект антикризового закону, який містить лише два пункти – по-перше, створення стабілізаційного фонду, з якого можна буде надавати фінансову допомогу банкам і підприємствам, що наблизились до банкрутства, а по-друге, збільшення у три рази, тобто, до 150 тисяч гривень, межі захищеності депозитних вкладів у банках. Михайло Чечетов висловився також категорично проти урядового антикризового проекту, оскільки в ньому передбачено отримання від Міжнародного валютного фонду допомоги у розмірі 16 з половиною мільярдів доларів, які цей фонд готовий надати для стабілізації банківської системи і економіки України.

Але давайте поміркуємо, що приховано за простотою проекту антикризового закону Партії регіонів. У бюджеті країни на створення стабілізаційного фонду коштів немає, тож його можна створити, лише приватизуючи ті залишки державного майна, що ще залишились в Україні. В умовах економічної і політичної кризи, що має місце сьогодні у нашій державі, серйозні іноземні інвестори участі у приватизаційних процесах на наших теренах не братимуть. Тож державне майно буде продано за безцінь вітчизняним олігархам, які у такий спосіб вигідно пристроять свої танучі капітали. Потім цим же олігархам на підтримку їхніх підприємств підуть і кошти стабілізаційного фонду, виручені від продажу державного майна. У такий спосіб вони не лише спасуть свої танучі капітали, але і примножать їх за рахунок державних вливань на стабілізацію економіки. А підвищення межі захисту депозитних вкладів, то є лише тією наживкою, якою прикрите жало крючка у цієї приватизаційно-стабілізаційної фінансової вудки.

У той же час, якщо ми візьмемо фінансову допомогу МВФ, як пропонує уряд Юлії Тимошенко, то, по-перше, зупинимо відтік із країни капіталів іноземних інвесторів, який є особливо чутливим у банківській системі, по-друге, станемо привабливими для нових іноземних інвесторів, які віллють в нашу економіку додаткові капітали, по-третє, розблокуємо процес надання кредитів банками, що вдихне нове економічне життя в підприємства, по-четверте, повернемо довіру у людей до банківської системи, завдяки чому люди знову повернуть свої вклади у банки.

Але це стане тріумфом економічної і фінансової політики нинішнього уряду, чого не хоче допустити Партія регіонів, що рветься до влади. Але парадокс у тому, що, прийшовши до влади, уряд Партії регіонів теж у першу чергу поспішить до МВФ, щоб отримати від нього таку ж саму фінансову допомогу, наголошуючи на тому, що іншого шляху в України для стабілізації економіки немає – і його дійсно немає, уже сьогодні. Тож ставати на цей шлях Україні треба уже зараз, не втрачаючи час на проведення дострокових виборів і переформатування уряду, інакше до фінішу економічної кризи добіжимо останніми.